пʼятницю, 16 грудня 2016 р.

Що таке Calligraphy, Typography, Lettering

Каліграфія, типографія, літерація — три терміни з якими найчастіше стикається сучасний дизайнер, що працює зі шрифтами. Про сутність цих понять, їх етимологію, про межу між ними, поговоримо нижче.

Зробити цей допис мене спонукала ситуація з пошуком картинок у Google, коли на запит typography видавалися абсолютно невідповідні результати, а також та плутанина, що існує стосовно розмежування цих термінів.

Результат пошуку зображень за словом «typography»

Почнемо з визначень:
Каліграфія (англ.: calligraphy; пол.: kaligrafia; рос.: каллиграфия) — мистецтво красивого письма.
Типографія (англ.: typography; пол.: typografia; рос.: типографика) — мистецтво розташування шрифту у межах друкарського аркушу. 
Літерація (англ.: lettering; пол.: literowanie; рос.: рисованный шрифт) — мальована шрифтова композиція.
Тобто, одна і та ж фраза, з однією і тією композицією буде каліграфією, коли вона написана; літерацією, якщо вона намальована; і типографією, у тому випадку, коли вона набрана вже існуючими шрифтами.

Літера писана широким пером (каліграфія), мальована олівцем (літерація) та набрана комп'ютерним шрифтом (типографія)

Каліграфія (крім майстерності художника) дуже залежить від інструментів письма: перо (широке чи тонке, металеве чи пташине), пензель, брашпен, калам, і т. д.
Між поняттями каліграфія та літерація існує чимало перехідних форм, основна серед яких: літерація на основі каліграфії — фраза написана каліграфічно, але доопрацьована: домальована іншими інструментами, векторизована у комп'ютерній програмі, тощо. Наскільки значними були ці зміни, настільки це дає привід говорити уже не про каліграфію, а про літерацію. Красиво, мистецьки написана на папері (чи іншому матеріалі) фраза — це каліграфія (не плутати з побутовим почерком).

Каліграфія та побутовий почерк Володимира Юрчишина

Набагато складніше провести чітку межу між літерацією та типографією. У докомп'ютерні часи все було просто: мальована шрифтова композиція — літерація, а от скомпонована з готових шрифтів (металевих чи фотонабірних) — типографія. Різниця (крім окремих випадків) завжди була видною у друкарських відбитках. У наші ж часи, шрифтова композиція може взагалі не друкуватися, і саме формулювання typography (typo — відбиток ) є не надто доречним. Але тепер акцент зміщається на інше поєднання typeface (гарнітура шрифта). Тобто, типографія — це робота зі шрифтом. Але ж і літерація — це робота зі шрифтом? Де ж межа?

Обкладинка збірника «Гонг» (1924) Л. Ковальова набрана літерами та іншими друкарськими матеріалами — це типографія, мальовані літери Р. Лісовського на обкладинці книги Г. Чупринки (1925) — літерація.

Схоже, що вона (ця межа) у обмеженні шрифтової композиції форматом (перше) і у використанні вже готових шрифтових гарнітур (друге). Чому саме у такій послідовності? Тому що у багатьох роботах трансормовуються готові шрифти, і те наскільки радикальні ці зміни визначає до якої категорії ми зарахуємо ту чи іншу шрифтову роботу: типографія чи літерація. Ще один критерій: масиви тексту. Якщо ми маємо справу з організацією великих масивів тексту, що зроблена мистецьки — це безумовно типографія. Якщо ж це напис з кількох слів незнайомим нам шрифтом — можемо припустити що ці літери мальовані, і це літерація.

Це типографія чи літерація? Швидше типографія, адже використані вже готові шрифти, а не мальовані спеціально під цей проект. Хоча тут ми підходимо вже до іншої межі типографія/ілюстрація. Так само вірно буде назвати це зображення ілюстрацією на основі типографії.

Безумовно, типографією є і майстерно зверстана (спроектована) шпальта друкованого видання (книги, журналу, плакату), тобто, не шрифтова композиція, а масиви організованого тексту.

Juri Kola. 1960

Плакат, зображений вище — це типографія, як і журнальний розворот, який знаходиться трохи нижче.

Gabriel Gianordoli. 2008

А от зразок, який ми бачимо далі — це вже літерація.

Д. Растворцев. Шрифтова композиція для обкладинки книги «Ukraine: the best». 2015

Напевно варто зупинитися на ще одній шрифтовій площині, у якій знаходяться поняття Handmade faces та Display faces, тобто «шрифти ручної роботи» та акцидентні шрифти. Акцидентні — це шрифти створені для виділення, але виділення не просто своїм розміром чи незвичною формою, а якоюсь ідеєю.

О. Пустоварова. Акцидентний шрифт «Об'єм». 1986

Щодо шрифтів ручної роботи, то всі вони безумовно, є акцидентними (не навпаки;)), але не вірно було би називати ханд-мейд шрифти летерінгом, адже літерація (lettering) — це саме мальований шрифт (олівцем, крейдою, і т. д.).

О. Протасова. Пластиліновий летерінг Літери ручної роботи створені із пластиліну. 2015

Цікаво, що у наш час те що у докомп'ютерну епоху безсумнівно зараховувалося до типографії, зараз вже ближче до поняття ханд-мейд шрифт — наприклад ручний друк вінтажними металевими літерами. Більше того, іноді мистецтво каліграфії, типографії та ханд-мейд міксуються у нові, складні і цікаві твори.

О. Чекаль. Мікс каліграфії і типографії. 2016

Здавалося, якщо все так складно і заплутано, то може не варто і взагалі розбиратися? Але людському мозкові властиво розкладати все по поличках. На нашу думку, система координат згаданих шрифтових понять виглядає наступним чином:


Звичайно, тут є чимало перехідних форм та переплетінь взаємостосунків, але основні позиції цих шрифтових понять, по відношенню один до одного, здається знайдені.

Немає коментарів:

Дописати коментар